Шлях до серця дитини

  1. Безумовно приймати дитину такою, як вона є. Просто так,. просто за те, що вона є і вона ваша дитина.
  2. Уважно вислуховувати її проблеми, переживання та потреби. Це означає під час бесіди “повертами” дитині ту інформацію, що вона вам розповіла, але при цьомувизначити почуття дитини. Дивіться під час розмови на дитину. Важливо, щоб ваші очі буди на одному рівні з її очима. Зробіть так, щоб ваша відповідь звучала у формі ствердження, а не запитання. Цим ви покажете дитині, що правильно розумієте її переживання. “Відзеркалюйте” її слова та почуття. Наприклад: Син – не дружитиму більше з Петриком. Батько – ти ображений на Петрика і не хочеш більше з ним гратися. Якщо ви не правильно зрозуміли почуття дитини то після такої відповіді вона виправить вас, а ви зможете більш точно зрозуміти її переживання.
  3. Проводьте багато часу ( читати, гратися, займатися) з дитиною. 
  4. Не втручайтеся у справи чи заняття дитини, з якими вона сама справляється, або у вирішенні їх не просить вашої допомоги. Це  дає дитині можливість підвищити свою самооцінку, відчути себе самостійною. Якщо ви бачити, що дитині важко осилити поставлене перед собою завдання, підтримайте її порадою, але не виконуйте роботу за неї.
  5. Завжди допомагайте дитині, коли вона вас про це просить.
  6. Підтримуйте всі, навіть незначні успіхи дитини. Але хвалити потрібно не дитину, а її вчинок.
  7. Робіть дитині зауваження у формі безособистісних “Я-повідомлень”. Н-д: мене дратує, коли зі мною говорять таким тоном.
  8. Конструктивно вирішуйте конфлікт. Не варто зауважувати дитині на кожній невдачі, а, навпаки, створювати ситуацію успіху. 
  9. Використовуйте в повсякденному спілкуванні привітні фрази – “Як добре, що ти в нас є”; “Мені було дуже приємно поговорити з тобою” тощо.
  10. Не забувайте обіймати, цілувати, пригортати дитину.